Вже шість днів я - бабуся!
Найдивовижніше почуття - з’явилося на світ твоє продовження, маленьке чудо. Усі думки - про нього, постійне хвилювання: "Як він?", і радість від єдиного погляду на кохані щічки.
Як змінюються мрії: у юності мрієш про власне щасливе майбутнє, охоплюєш думками наступні 20-30 років, після народження дитини міркуєш про її щасливу долю, і бачиш у думках наступні 3-4 десятиліття. З появою онука думками намагаєшся дістатися до його майбуття. І всесвіт розширюється, шкала часу і мрій простягається далі - у нове століття.
Що можу зробити я для цього чоловічка, для його щастя? Як забезпечити його безпеку, принести йому радість, захистити від негод? Як стати для нього такою ж важливою людиною, як він став для мене?
Немає коментарів:
Дописати коментар